Обласний парламент дітей інформує про проект «Стоп радон!». Він є   комплексим дослідженням рівня радону у закладах соціальної сфери (дитячих садках, школах, лікарнях).

Протягом місяця встановлені у цих закладах датчики накопичуватимуть інформацію про вміст радону в повітрі приміщень. Потім дані проаналізують фахівці Інституту гігієни й медичної екології імені Марзєєва Національної академії медичних наук України. За результатами досліджень спеціалісти нададуть рекомендації, які заходи слід провести, щоб знизити рівень радону в повітрі кожного конкретного приміщення.

Про Радон

Радон – радіоактивний хімічний елемент. Символ − Rn.

 Цю речовину відкрив англійський фізик Ернест Резерфорд 1900 року, назвавши її «еманацією» (похідне від латинського − «витікання»). А сучасне ім’я «радон» елементу дав німецький учений Фрідріх Дорн (у тому ж році).

 Радон належить до інертних газів, він одноатомний, без кольору і запаху. Радіоактивний. Токсичний. Хімічно малоактивний. Утворює сполуки з водою, фенолом, толуолом тощо.

 Виникає у радіоактивних рудах і мінералах при розпаді радію. Його також штучно одержують із солей радію.

 Радон легко розчиняється у воді, а ще краще − в жирових тканинах живих організмів. Так як він досить важкий (у 7,5 разу важчий, ніж повітря), то «живе» у товщах земних порід і, звичайно, виділяється потроху в атмосферу. Але не сам по собі, а в суміші з потоками інших, легших газів − водню, вуглекислого газу, метану, азоту та інших.

 Як радон впливає на організм людини

 Радон вибірково уражує тканини легенів, викликаючи появу атипових клітин. Утворені в результаті розпаду радону в повітрі його ДПР (дочірні продукти розпаду) відразу ж прикріплюються до мікроскопічних пилинок-аерозолів.

 ДПР радону «обстрілюють» альфа- і  бета-частинками поверхню легенів. Більша частина опромінення, яке одержує людина протягом життя, − від дочірніх продуктів розпаду радону.

 Що передбачає дослідження?

 Проект «Стоп радон!» − унікальний для України. До цього жоден регіон не підходив до вивчення радонової проблеми настільки масштабно і водночас адресно.

 У кожному дитячому садочку, школі та лікарні області встановили спеціальні датчики, які протягом місяця накопичуватимуть інформацію про вміст радону в приміщенні. (Для цього, до речі, Кіровоградщина скупила всі радоноаналізатори в Україні.)

 Потім пристрої вилучать і направлять на дослідження до Інституту гігієни й медичної екології імені Марзєєва Національної академії медичних наук України. Фахівці інституту після аналізу результатів дослідження нададуть протирадонові рекомендації – окремо для кожної установи, де стояв датчик.

 Проект «Стоп радон!» покликаний захистити мешканців області від впливу небезпечного газу, знизити рівень онкологічних захворювань.

 Дослідження ініціював голова Кіровоградської обласної державної адміністрації Сергій Ларін:

 – На початку осені в області планується проведення широкої інформаційної кампанії. Її мета – донести жителям інформацію, як можна убезпечити себе в існуючих природних умовах. Фахівці будуть максимально доступно пояснювати людям, чому необхідно застосовувати протирадонові заходи.

 Хочеться вірити, що жителі області не відмахнуться від проблеми, не закриють на неї очі, як це було протягом багатьох років, а почнуть діяти, почнуть дбати про своє здоров’я!

 Ми ж, зі свого боку, зробимо все, що в наших силах, щоб у кожної людини з’явилося бажання і можливість перевірити рівень концентрації цього небезпечного газу в себе вдома. Щоб до нового опалювального сезону (а саме в цей період рекомендується проводити дослідження) жителі нашої області встановили радоноаналізатори і змогли отримати спочатку об’єктивну інформацію, а потім і необхідні рекомендації.

 Радон – дуже небезпечний газ. І визначити його без спеціальних приладів неможливо.

 Сьогодні багато країн світу, що зіткнулися з такою ж проблемою, як ми, навчилися з нею боротися, успішно боротися. І мені б дуже хотілося, щоб Кіровоградська область стала прикладом для України, щоб саме з нас почалася серйозна планомірна робота в цьому напрямку, щоб радон перестав бути страшилкою, щоб його сприймали як природний фактор, який ми в змозі контролювати.