 |
Час звернутися до психолога: 10 основних ознак.
Звернутися за допомогою до психолога чи психотерапевта – не соромно. Кваліфікований спеціаліст допоможе впоратися з великим спектром проблем та життєвих труднощів.
Для багатьох людей психолог – це останній прихисток, до нього можна звернутися, коли всі інші способи впоратися зі своїми проблемами не допомогли. Але це помилкова думка. Якщо ви вчасно звернетеся до спеціаліста з ментального здоров’я, зекономите час і сили та не додасте собі зайвих страждань.
Психолог допоможе подивитися на проблему збоку, покаже неефективні способи впоратися зі складною ситуацією, які у вас є, та разом з вами знайде вихід зі скрутного становища. Звернутися до психолога – це не слабкість, а прояв мужності та істинного бажання досягти позитивних змін у власному житті.
Коли настає час звернутися до психолога? Ознаки.
- У вас з’явилося таке бажання чи думка. Так, дійсно, все просто: якщо ви задумалися над тим, чи не сходити вам до психолога – підіть. Навіть якщо не знаєте про що говорити. Спеціаліст буде ставити різноманітні запитання, які стосуються всіх сфер життя, це допоможе дуже швидко зрозуміти, над чим хотіли б попрацювати.
- Ви почуваєте себе нещасливим/нещасливою. Так, це теж вагомий привід для спілкування зі спеціалістом. Всі ми маємо право та можливість проживати щасливе та повноцінне життя. Просто інколи цьому треба вчитися. На щастя, психолог – саме та людина, яка вміє це робити.
- У вас тривалий час поганий настрій, нічого не хочеться робити, все валиться з рук. Або в голові постійно крутяться негативні думки про себе, інших людей та світ в цілому. Можливо, підозрюєте у себе депресію. Зверніться до психолога чи психотерапевта. Кваліфікований спеціаліст продіагностує вас та за необхідності порекомендує звернутися до лікаря-психіатра.
- Ви за все постійно хвилюєтеся, багато чого боїтеся та намагаєтеся контролювати всі сфери свого життя. Підвищена тривожність – це не риса характеру, а стан, що коригується за допомогою психотерапії. Ви дійсно можете стати більш спокійними та розслабленими.
- Ви почуваєтеся розгублено та не знаєте, яким шляхом іти по життю. Не розумієте, чим хочете займатися, ким працювати, що взагалі робити. Будь-яка криза – це пряме показання, щоб звернутися до психолога.
- Ви маєте труднощі у стосунках – з чоловіком/дружиною, батьками, дітьми, друзями, колегами. Психолог допоможе побачити ваші поведінкові стратегії у стосунках, навчить берегти внутрішні кордони, покаже навички асертивного спілкування (вміння домовлятися, вислуховувати та враховувати інтереси всіх сторін), пояснить, коли стосунки можна налагодити, а коли їх краще якнайшвидше розірвати. Також психолог допоможе вийти з аб’юзивних стосунків (залежних, принизливих).
- Ви пережили психотравмуючу подію. Психолог допоможе пережити втрату, впоратися з тяжким досвідом та знайти сили жити далі. Для психотерапії немає значення, наскільки давно відбулася подія. Часто трапляється, що психіка не опрацювала травматичний досвід і навіть крізь роки пам’ять про цю подію приносить такий біль, наче вона сталася вчора. Психолог допоможе полегшити стан.
- Вам складно спілкуватися з людьми. Вас можна назвати сором’язливою людиною? Ви не полюбляєте великі компанії та жахаєтеся публічних виступів? Ненавидите дзвонити першим/першою? Соціальна тривога піддається корекції. Якщо хочете стати впевненою у собі людиною і щоб ваші страхи не заважали будувати життя своєї мрії – ласкаво просимо до кабінету психолога.
- Вас усе дратує. Почуваєтеся виснаженим/виснаженою, відчуваєте, що на вас все звалилося, і єдине бажання – щоб вам дали спокій. Це може бути стан емоційного виснаження або вигорання. В такому випадку потрібно налагодити режим роботи та відпочинку. А відпочинок зробити таким, що наповнює ресурсами та додає сил. Самостійно це інколи зробити важко. В цьому випадку потрібна допомога психолога.
- Ви хочете покращити якість свого життя. У вас є мрія або ціль, відчуваєте у собі потенціал, але не розумієте, які кроки треба робити, щоб досягти бажаного. В даному випадку психолог стане підтримкою та провідником на вашому шляху.
Отже, є багато ситуацій, в яких психолог може допомогти. Як бачите, він є спеціалістом з налагодження всіх сфер життя. Разом з ним ви навчитеся бути господарем власного життя та не ставати заручником зовнішніх обставин. Навіть якщо обставини неможливо змінити, психологія допомагає змінити власне ставлення до них.
Як подбати про дитину, якщо ви знаходитеся з нею в укритті?
Нам потрібно чесно і дуже короткими фразами відповідати на питання дітей, навіть на найбільш тривожні. Пояснити, що зараз у нашій країні війна, але наша армія зупиняє всі сили ворога. Робити акцент: «Наша армія дуже сильна». Пояснити сигнали сирени: «Коли ти чуєш сирени, це означає, що наша армія поруч, вона виявила небезпеку і бореться з нею. І це означає, що про нашу безпеку дбають».
Треба запевняти дитину, що зараз ми в безпеці. Які слова нам обирати. «Я – дорослий, я тебе захищу, я з тобою. У нас є план, я знаю що робити. Дивись: скільки людей разом і як наша армія нас захищає». Не соромити за страх, дозволяти виявляти будь-які емоції. Не порівнювати з іншими, навпаки – бадьорити: «Ти молодець, ти так гарно справляєшся. Ти мій герой/Ти моя героїня».
Переміщуючись в укриття, взяти для дитини зі собою іграшку чи іншу улюблену річ, чи стискати руку маляти або зробити з хустки мотанки. Просити дитину, щоб обійняла вас міцно-міцно. Робити будь-які вправи, що задіюють тіло: вправи на розтягування, потягування та інші. Можна бити стіну, впиратися у стіну. Треба направляти рух дитини: стрибати в класики, стрибати сидячи на сідницях, дату гру на телефоні. Підлітки можуть дистанціюватися, уникати всього, сидіти в тік-тоці, не реагувати. Це їхній спосіб впоратися з напруженістю. Варто дати їм конкретне доручення і дати можливість проявити емоції. Важливо разом співати і надати дитині можливість в малюванні, ліпленні, складанні лего – трансформувати свій страх і напруженість. Уявити себе, сім’ю, місто, країну під веселкою – під захисним куполом. Малювати, створювати уявні та зроблені з підручних матеріалів захищені простори.
Якщо дитина бліда, розгойдується, не реагує на контакт – розтерти руки, мочки вух, дати шоколад і солодкий чорний чай, взяти на руки, похитати, почати співати пісню, яку вона пам’ятає. Звертатися на ім'я, говорити: «Мама й тато поруч». Потім дати тетріс на телефоні, або пограти в дартс, або гру, пов’язану з просторовим сприйняттям.
«Ми обов'язково впораємося. Ми дуже сильні».
Правила підтримки, якщо родина евакуюється з дитиною
Перший етап – інформація
Дитині важливо сказати: «Ми робимо все можливе, щоб ти був/була у безпеці, щоб ми були у безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати у безпечне місце, в інше місто чи країну. Ми будемо весь час із тобою. Разом з нами їде дуже багато дітей та дорослих. Ми їхатимемо поїздом/машиною/автобусом. Нас зустрінуть дуже добрі люди і допоможуть. Ти бачиш скільки довкола нас хороших людей – набагато більше, ніж поганих». У цей момент важливо, щоб ваш голос звучав стійко та впевнено.
Реакції дітей можуть бути різними. Важливо бути готовим до того, що дитина розплачеться і скаже, що не хоче залишати будинок, друзів та іграшки. Ми підтримуємо її почуття: «Мені теж дуже сумно, і мені так шкода, що тобі доводиться через це проходити. Якби я міг/могла, я б усе зробив/зробила, щоб війна припинилась і все було як раніше. Дивись, який ти герой/героїня, ти нам так допомагаєш і був таким сміливим/сміливою. Зараз нам дуже важлива твоя допомога, щоб ми були в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий будинок, а потім ми повернемось до нас додому. Я тебе дуже люблю і ми обов'язково впораємось».
Якщо це можливо, запитайте: «Що б ти хотів/хотіла взяти з дому, найважливіше?». «Хочеш, я сфотографую будинок?» – якщо будинок цілісний. Дитина може запитати: «Ми їдемо назавжди?». Важливо відповісти, що ви не знаєте наскільки. Можна відповісти: «Доки не стане безпечно». Якщо вона питає: «А де ми будемо жити?», обов'язково скажіть те, що вам відомо. Може так: «У нас буде тимчасовий будинок. Можливо, ми житимемо з великою кількістю людей».
Коли дитина питає: «А я не побачу більше своїх друзів?», ми можемо відповісти: «Я впевнений/впевнена, що побачиш. І ми зможемо їм дзвонити та писати. А ще в тебе неодмінно з’являться нові. У тебе будуть і старі, і нові друзі.
Якщо батько дитини залишається в Україні, ми можемо сказати: «Ми їдемо з тобою вдвох. Тато приєднається, щойно зможе, чи ми до нього повернемося. Він буде робити все можливе, щоби скоріше бути з тобою, бо ти – його сонечко і він тебе дуже любить. Твій тато – герой, як і ти. Ми будемо молитися за тата, і наша любов буде з ним, а його – з нами».
Дитина може плакати, кричати. Намагайтесь втримати її почуття без осуду та відчуття провини. Коли дитина заспокоїться, ми можемо спитати: «Яку іграшку ти хочеш взяти зі собою?». Якщо ви їдете в іншу країну, візьміть, будь ласка, кілька книг, які були б написані вашою мовою. Це буде дуже важливо. Дорогою показуйте дитині фотографії цієї країни.
Другий етап – правила
«Зараз дуже важливо, щоб ти нам у всьому допомагав/допомагала. Ти робитимеш те, про що ми тебе просимо, будеш завжди поруч, нікуди не тікатимеш, ні з ким чужим не йдеш, постараєшся не вередувати. Нам у дорозі не завжди буде зручно, але ми точно впораємося. Домовилися?». І обов'язково потиснути дитині руку: «Дякую, я знала, що на тебе можна покластися».
Важливо переконатися, що дитина знає своє ім'я, прізвище, імена та прізвища батьків та дорослих, які її супроводжують. Покладіть у кишеню дитині лист з її та вашими даними. Дайте дитині доручення, яке їй під силу, наприклад, стежити за її рюкзачком, відповідати за іграшку, пити воду та вам нагадувати.
У дорозі. Дитині важливо відчувати вашу опору. Перша опора – це дотик. Частіше торкайтеся її. Друга – ваш погляд. Дивіться на неї настільки лагідно, як ви вмієте. І ваш голос. Розмовляйте з нею, співайте їй пісні. Коли дитина тривожиться, вона може стати гіперактивною, тривожною, примхливою, млявою. Це – нормальні реакції. Якщо дитина скаржиться – слухайте її, не перебиваючи, не виправдовуючись, даючи можливість спертися на ваше терпіння та розуміння. Дитині важливо чути: «Дякую за те, що ти так допомагаєш нам у дорозі. Я бачу як тобі складно, але ти справляєшся».
Якщо є щось, що ви робили у цей час, на який припадає дорога, регулярно, обов'язково повторюйте це у дорозі: читайте казку перед сном, співайте пісню, обіймайтеся. Вимовляйте слова, які для ваших дитини звичні. Можливо, це секретні слова у вашій сім'ї. Це дасть дитині відчуття стабільності. Придумайте кілька ігор, в яких ви будете перенаправляти увагу та енергію дитини. Можна дати їй завдання фотографувати дорогу. Постарайтеся у дорозі поговорити про тварин, у яких будиночок завжди з собою, наприклад, равлик: «Хай де б ця тварина була, вона вдома. Уяви, що ти – равлик. Зроби «Чик-чирик, я в будиночку».
По приїзді скажіть дитині: «Ось ми й в безпеці. Дякую за те, що ми разом змогли це зробити. Зараз будемо знайомитись з нашим новим будинком. Він не схожий на наш будинок. Я не знаю, чи він сподобається тобі і мені. Але ми зможемо його зробити нашим. Ми з тобою – як равлики. Наш будинок завжди з нами. А до інших міст ми з тобою звикнемо. Люблю тебе. У нас обов'язково все буде добре, хай де б ми були».
|
|
|
 |
|
|
|
